1. Орфоепічний словник української мови

мерехтливий

мерехтли́вий

[меиреихтливией]

м. (на) -вому/ -в'ім, мн. -в'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мерехтливий — мерехтли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. мерехтливий — Миготливий, мигтючий, блискотливий, ряхтливий, ок. блимкий, д. блимаючий. Словник синонімів Караванського
  3. мерехтливий — -а, -е. Який мерехтить. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. мерехтливий — МЕРЕХТЛИ́ВИЙ, а, е. Який мерехтить. Каганець ллє нерівне мерехтливе світло (І. Кириленко); Тільки лиш за горами, вкритими густим лісом, заховалося сонце, як небо вже немов хтось засіяв мерехтливими зорями (Д. Словник української мови у 20 томах
  5. мерехтливий — МИГОТЛИ́ВИЙ (який мигтить), МЕРЕХТЛИ́ВИЙ, ХИСТКИ́Й, РЯХТЛИ́ВИЙ розм. Він дивився в небо, бо хотілося побачити лице місяця, миготливі зорі (І. Чендей); Каганець ллє нерівне мерехтливе світло (І. Словник синонімів української мови
  6. мерехтливий — Мерехтли́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. мерехтливий — МЕРЕХТЛИ́ВИЙ, а, е. Який мерехтить. Каганець ллє нерівне мерехтливе світло (Кир., Вибр., 1960, 366); Тільки лиш за горами, вкритими густим лісом, заховалося сонце, як небо вже немов хтось засіяв мерехтливими зорями (Ткач, Крута хвиля, 1954, 74)... Словник української мови в 11 томах