1. Орфоепічний словник української мови

метнутися

метну́тися

[меитнутиес'а]

-нус'а, -нес':а, -нец':а, -неимос'а, -неитес'а, -нуц':а; нак. -нис'а, -т(‘)н'іц':а

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. метнутися — метну́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. метнутися — див. бігти Словник синонімів Вусика
  3. метнутися — -нуся, -нешся, док. 1》 Однокр. до метатися 1), 2). 2》 до кого – чого, за чим, куди, звідки і без додатка. Швидко попрямувати, побігти; кинутися (у 1 знач.). || по чому. За короткий час побувати в кількох місцях; оббігти щось хутко. || з інфін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. метнутися — МЕТНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док. 1. Однокр. до мета́тися 1, 2. Рибина шалено метнулася вбік, і Максим ледве не випустив остя (М. Стельмах); Гроза. Поза хатою буря метнулась (А. Словник української мови у 20 томах
  5. метнутися — КИ́ДАТИСЯ (швидко, ривком іти, бігти, прямувати кудись, до когось, чогось або туди й сюди), ПОРИВА́ТИСЯ, ШУГА́ТИ, МЕТА́ТИСЯ, ШАРА́ХАТИСЯ розм., ШАРА́ХАТИ розм., ШАРА́ХКАТИСЯ розм., ШАРА́ХКАТИ розм. (перев. від переляку); ТИ́ЦЯТИСЯ розм., ТИ́ЦЬКАТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  6. метнутися — МЕТНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док. 1. Однокр. до мета́тися 1, 2. Рибина шалено метнулася вбік, і Максим ледве не випустив остя (Стельмах, Хліб.., 1959, 445); Гроза. Словник української мови в 11 томах
  7. метнутися — Метну́тися, -ну́ся, -не́шся гл. одн. в. отъ метатися. Броситься, устремиться. Метнулась я та двері всі попричиняла. МВ. (О. 1862. III. 56). До ляса мов ляхи метнулись. Котл. Ен. Бог не попустив великого гріха, так ви метнулись тоді старого чоловіка обіжати. МВ. І. 134. Словник української мови Грінченка