метнутися

МЕТНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док.

1. Однокр. до мета́тися 1, 2.

Рибина шалено метнулася вбік, і Максим ледве не випустив остя (М. Стельмах);

Гроза. Поза хатою буря метнулась (А. Головко);

Хвиля йде, вал гуде – білий, смілий, срібний, дрібний, нападе на сухеє баговиння, на розсипане каміння білим пломенем метнеться, стрепенеться (Леся Українка);

Пригадував [Желізняков] пізніше також, як хитнулася земля і жовтим снопом метнулося перед очима полум'я (Іван Ле і О. Левада);

Квасникові очі тривожно метнулися кудись убік (І. Кулик);

Серце раптом мов обірвалося. Далі – метнулося поривно, аж груди розривало (А. Головко);

Хлопця ніби вхопив хто на голки, голова метнулася в один і другий бік... (С. Васильченко);

Сполохано метнулось і зашелестіло жито (О. Донченко).

2. до кого – чого, за чим, куди, звідки і без дод. Швидко попрямувати, побігти; кинутися (у 1 знач.).

Жінка метнулась до печі і, незважаючи на те, що втомилась на полі, хотіла розпалювать солому й смажити смаженю (І. Нечуй-Левицький);

Хутко метнулася Одарка сюди-туди і за топливом, і за борошном (Панас Мирний);

Переждало трохи – знов стукає. Метнулась я та двері всі попричиняла, щоб пани не почули (Марко Вовчок);

Козаков .. дав три одиночних постріли. Це було сигналом униз його хлопцям. Один з них одразу ж метнувся до командира полку доповідати, що все вже в порядку (О. Гончар);

Уранці, коли тітка поїхала, я одразу метнувся в клуню: що носила звідти тітонька і чому це така таємниця? (В. Минко);

Віста .. метнулась з хижі з цебром, щоб принести води (С. Скляренко);

// по чому. За короткий час побувати в кількох місцях; оббігти щось хутко.

Занедужала княгиня, І князь схаменувся. За бабами-знахурками По селах метнувся (Т. Шевченко);

Пані Міхонська метнулась по покою і поставила для Бориса крісло праворуч себе, близесенько (І. Франко);

Звечора знов метнулись [селяни] по слободі – чи втікачів шукають, чи, може, нових забирають (А. Головко);

// з інфін. Швидко почати щось робити.

Суха солома зайнялася враз .. Катерина метнулася гасити ногами солому (Л. Яновська);

Коли Андрій сів до столу, мати згадала про вчорашній лист від Сидорки і метнулася його шукати (О. Гуреїв);

// на кого. Накинутися, напасти.

Раптом, вже зовсім близько від дому, якась темна тінь метнулася на нього з темряви (В. Собко);

// Злетіти вгору, швидко прорізати повітря (переважно про птахів).

Ластівочка бідна .. То метнеться вгору на зразочок стрілки, То закружить дрібно – Добачай лиш тільки (П. Грабовський);

Над очеретом стрілою метнулося чиря (Остап Вишня);

У небо метнулася гаряча ракета (Г. Епік).