метнути

МЕТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.

1. що, чим. Однокр. до мета́ти 1.

Плиснуть по водиці, Граючись, рибки; Знову з-під вербиці Дід метне гачки (П. Грабовський);

В цій молодій людині спортивного складу є, певне, не тільки вміння метнути диск або вдарити футбольний м'яч (М. Руденко);

Дві свічки на столі у величезному мідному свічнику метнули полум'ям у всі боки (П. Колесник);

Очі її метнули іскри, заблискотіли слізьми (В. Козаченко).

2. чим. Зробити швидкий рух.

Наталя швидко метнула головою вгору, ніби їй притьмом припало щось у небі побачити (С. Васильченко);

Обурення і сміх разом розпирають дівочу душу, але вона перемогла себе, насупилась, гримнула на парубка: – Безсовісний ти, Левку, та й годі! – Метнула спідничиною і вскочила в вітряк (М. Стельмах).

3. рідко. Те саме, що метну́тися 2.

– Йосипе, поїдемо за жінкою? – і Яків, не дожидаючи одказу, хутко метнув з хати (Панас Мирний);

Блищало небо золотом янтарин, А вже метнули в битву козаки (А. Малишко).

(1) Метну́ти брова́ми (ду́гами брів, брово́ю) – підвести брови (брову).

Данько підвів облупане від сонця й частого купання лице, метнув уверх широкими дугами брів, глянув прямо батькові у вічі (І. Цюпа);

Чоловік стряхнув сніжок з приполу, Метнув бровою, не віддав уклін. Горбатий скрикнув, кинув зброю долу, – Це він [Кармалюк]! Це він! (А. Малишко);

(2) Метну́ти собо́ю, діал. – метнутися (у 2 знач.).

Піднявши топір, одним замахом розрубала [Мирослава] голову медведиці. Впала .. звірюка і, метнувши собою кілька разів у боки, сконала (І. Франко).

◇ (3) Куди́ метну́в! – уживається для вираження здивування, сумніву щодо здійснення якихось намірів, досягнення успіху і т. ін.

[Староста:] Всіх чортів зібрать,.. щоб помогли мені причарувати до себе Бондарівну! [Герцель:] Ой, ой, ой! Куди метнув! (І. Карпенко-Карий);

// уживається для вираження захоплення чиїми-небудь намірами або вчинками.

Таку посаду посів! Чи бач куди метнув! (з газ.);

(4) Метну́ти очи́ма (о́ком) на кого – що, куди – швидко глянути на кого-, що-небудь, кудись.

Од несподіванки й крику люди здригнулись в тривозі і метнули очима угору (М. Коцюбинський);

Вихор метнув оком на чепурний садок (В. Кучер);

// по чому. швидко оглянути щось.

Він зразу схопився, метнув очима по хаті (Панас Мирний).