метнути
мета́ти очи́ма (з оче́й) і́скри на кого—що і без додатка. Сердито, зі злістю дивитися.— Мовчите, значить, правду мовлю: негодні ми супроти .. князів Шуйських? — знову запитав Болотніков, уже метаючи очима іскри (Іван Ле). метну́ти лю́ті і́скри з оче́й. Сашко тільки метнув люті іскри з очей (С. Журахович). мета́ти і́скри. Чорноволосий студент з очима і постаттю бунтаря тримав у руці затиснутий камінь і, розмахуючи ним, метав іскри на терасу і своїх супутників (М. Стельмах).
метну́ти очи́ма (о́ком) на кого—що, куди. Швидко глянути на кого-, що-небудь, кудись. Од несподіванки й крику люди здригнулись в тривозі і метнули очима угору (М. Коцюбинський); Вихор метнув оком на чепурний садок (В. Кучер). метну́ти колю́чі о́чі. Метнув (Левко) на Карпа колючі очі (І. Цюпа); // по чому. Швидко оглянути щось. Він зразу схопився, метнув очима по хаті (Панас Мирний).
Значення в інших словниках
- метнути — метну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- метнути — -ну, -неш, док. 1》 перех. і неперех. Однокр. до метати 1). 2》 неперех., чим. Зробити швидкий рух. Метнути бровами. 3》 неперех., рідко. Те саме, що метнутися 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- метнути — МЕТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. 1. що, чим. Однокр. до мета́ти 1. Плиснуть по водиці, Граючись, рибки; Знову з-під вербиці Дід метне гачки (П. Словник української мови у 20 томах
- метнути — КИ́НУТИ кого, що (помахом руки, рук змусити летіти, падати або змусити летіти з метою влучити в когось, щось і т. ін.), МЕТНУ́ТИ, ШПУРНУ́ТИ розм., ЖБУРНУ́ТИ розм., ЖБУ́РИТИ розм., ШВИРГНУ́ТИ розм., ШВИРГОНУ́ТИ підсил. розм., ШВА́РКНУТИ розм. Словник синонімів української мови
- метнути — МЕТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. 1. перех. і неперех. Однокр. до мета́ти 1. Плиснуть по водиці, Граючись, рибки; Знову з-під вербиці Дід метне гачки (Граб. Словник української мови в 11 томах
- метнути — Метну́ти, -ну́, -не́ш гл. одн. в. отъ метати. Словник української мови Грінченка