1. Орфоепічний словник української мови

надмірний

надмі́рний

[надм’ірнией]

м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. надмірний — (який існує понад міру) перебільшений, зайвий, книжн. (у розвитку) гіпертрофований. Словник синонімів Полюги
  2. надмірний — надмі́рний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. надмірний — (- кількість) зайвинний, надлишковий; (- витрати) непомірний; (- чемність) подвійний. Словник синонімів Караванського
  4. надмірний — -а, -е. 1》 Який перевершує міру, звичайну норму чого-небудь. Надмірна пропозиція — пропозиція, яка значно перевищує попит і спричиняє затоварювання. Надмірний попит — попит, який значно перевищує пропозицію. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. надмірний — хохл. (черезмерний) пересадний Словник чужослів Павло Штепа
  6. надмірний — НАДМІ́РНИЙ, а, е. 1. Який перевершує звичайну міру чого-небудь. Надмірна діловитість Плетенецького дратувала його (З. Тулуб); Він говорив скоромовкою, задихаючись від надмірної роботи власного язика (Ірина Вільде); // Значний щодо розміру, величини... Словник української мови у 20 томах
  7. надмірний — НАДЗВИЧА́ЙНИЙ (дуже великий за силою вияву, інтенсивністю чого-небудь, завдяки чому виділяється на загальному тлі), НЕЗВИЧА́ЙНИЙ, ВИНЯТКО́ВИЙ, СУГУ́БИЙ книжн. заст. Словник синонімів української мови
  8. надмірний — Надмі́рний; -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. надмірний — НАДМІ́РНИЙ, а, е. 1. Який перевершує міру, звичайну норму чого-небудь. Надмірна діловитість Плетенецького дратувала його (Тулуб, Людолови, І, 1957, 126); Він говорив скоромовкою, задихаючись від надмірної роботи власного язика (Вільде, Сестри.. Словник української мови в 11 томах
  10. надмірний — Надмірний, -а, -е Чрезмѣрный. Желех. Словник української мови Грінченка