1. Орфоепічний словник української мови

наполягтися

наполягти́ся

[напол'агтис'а]

-л'ажус'а, -л'ажеис':а, -л'ажеиц':а, -л'ажуц':а; мин. -поул'ігс'а, -л'аглас'а; нак. -л'аз'с'а, -л'ажтеис'а

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наполягтися — наполягти́ся дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. наполягтися — -яжуся, -яжешся, док. Твердо вирішити домагатися від кого-небудь виконання чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. наполягтися — НАПОЛЯГТИ́СЯ, я́жуся, я́жешся, док. Наполегливо домагатися чого-небудь. Усе ж наполігся Яцько-партизан – завжди твердий був на своєму – переконав Махтеїху, що “до мислі, до любові” йому тільки вона (Є. Кротевич); Наполігся пан одібрати у мене землю (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах
  4. наполягтися — ВИ́РІШИТИ (роздумуючи, обмірковуючи, зробити певний висновок), ПОСТАНОВИ́ТИ, РІШИ́ТИ, НАДУ́МАТИСЯ, ВИ́МІРКУВАТИ, ВИ́МИСЛИТИ, ВИ́ЗНАТИ, ПОКЛА́СТИ, ПОЛОЖИ́ТИ розм., ПРИСУДИ́ТИ розм., РІШИ́ТИСЯ розм., ПОРІШИ́ТИ розм., НАВА́ЖИТИ розм., НАРА́ЯТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  5. наполягтися — НАПОЛЯГТИ́СЯ, я́жуся, я́жешся, док. Твердо вирішити добиватися від кого-небудь виконання чогось. Усе ж наполігся Яцько-партизан — завжди твердий був на своєму — переконав Махтеїху, що "до мислі, до любові" йому тільки вона (Крот., Сини.., 1948, 47); Наполігся пан одібрати у мене землю (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
  6. наполягтися — Наполягти́ся, -ля́жуся, -жешся гл. Твердо рѣшиться. Наполігся пан одібрать у мене землю. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка