1. Орфоепічний словник української мови

небесний

небе́сний

[неибеснией]

м. (на) -сному/-с(‘)н'ім, мн. -с(‘)н'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. небесний — Надземний, вишній. Словник синонімів Полюги
  2. небесний — небе́сний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. небесний — (ангел) Божий; (апарат) КОСМІЧНИЙ; (- вись) надхмарний, захмарний; (колір) БЛАКИТНИЙ; (- тіла) астрономічний; П. неземний, богорівний, високий, чистий, поет. горній; (- красу) неперевершений, дивний, несказанний; (- царство) загробний. Словник синонімів Караванського
  4. небесний — див. голубий Словник синонімів Вусика
  5. небесний — -а, -е. 1》 Прикм. до небо 1). || Стос. до неба (у 1 знач.). || Який міститься в міжзоряному і міжпланетному просторі або пов'язаний з ними. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. небесний — НЕБЕ́СНИЙ, а, е. 1. Прикм. до не́бо 1. Сонце грає промінням, весняний легіт жене по небесній блакиті як пух легенькі білі хмаринки (М. Коцюбинський); Панас мовчки стояв, дивлячись кудись у небесний простір (Ю. Яновський); // Стос. до неба (у 1 знач.). Словник української мови у 20 томах
  7. небесний — небе́сний: ◊ небе́сна пта́шка → птах ◊ птах небе́сний → птах ◊ ту́рок небе́сний → турок Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. небесний — відійти́ / відхо́дити у ца́рство небе́сне, книжн. Померти. Була колись у нас жіночка. На подобу Регіни. Відійшла у Царство небесне. Через дурницю (Б. Бойко). ма́нна небе́сна (з не́ба, з небе́с), жарт. Те, що легко дістається; щось бажане, приємне і т. ін. Фразеологічний словник української мови
  9. небесний — БЛАКИ́ТНИЙ (який має колір ясного неба, лазурі, бірюзи і т. ін.), ГОЛУБИ́Й, ЛАЗУ́РО́ВИЙ поет., ЛАЗУ́РНИЙ поет. (кольору лазурі — перев. із сл. небо, море, із сл. колір, відтінок і т. ін.); НЕБЕ́СНИЙ (перев. Словник синонімів української мови
  10. небесний — НЕБЕ́СНИЙ, а, е. 1. Прикм. до не́бо 1. Сонце грає промінням, весняний легіт жене по небесній блакиті як пух легенькі білі хмаринки (Коцюб., І, 1955, 111); Панас мовчки стояв, дивлячись кудись у небесний простір (Ю. Янов., II, 1958, 178); // Стос. Словник української мови в 11 томах
  11. небесний — Небесний, -а, -е 1) Небесный. Царство небесне, пером земля над ним. Ном. № 252. Налетіло птаство небесне. Єв. Мр. IV. 4. 2) небесна доро́га. Млечный путь. Словник української мови Грінченка