1. Орфоепічний словник української мови

нескінченний

нескінче́нний

[неиск'інчен:ией]

м. (на) -н:ому/ -н':ім, мн. -н':і (безконечний)

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нескінченний — нескінче́нний прикметник безконечний Орфографічний словник української мови
  2. нескінченний — НЕОСЯЖНИЙ, БЕЗКРАЇЙ, безконечний; (- оплески) довготривалий. Словник синонімів Караванського
  3. нескінченний — див. безмежний Словник синонімів Вусика
  4. нескінченний — -а, -е. Який дуже довго триває. || Який не має видимих меж, дуже довгий. || Який не кінчається, постійний. || Необмежений, дуже великий (про кількість). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. нескінченний — НЕСКІНЧЕ́ННИЙ, а, е. Який дуже довго триває. Місяць другий вже ведеться Нескінченна та облога (Леся Українка); // Який не має видимих меж, дуже довгий. Одразу ж за лісовим ровом починалися нескінченні поля (В. Словник української мови у 20 томах
  6. нескінченний — БЕЗМЕ́ЖНИЙ (про простір — який не має видимих меж), БЕЗКОНЕ́ЧНИЙ, БЕЗКРА́ЙНІЙ, БЕЗКРА́ЇЙ, НЕСКІНЧЕ́ННИЙ, БЕЗКІНЕ́ЧНИЙ рідше, БЕЗБЕРЕ́ЖНИЙ, НЕОКРА́ЇЙ поет.; БЕЗДО́ННИЙ (звичайно про небо); БЕЗМІ́РНИЙ, НЕЗМІ́РНИЙ, НЕЗМІ́РЯНИЙ, НЕЗМІРЕ́ННИЙ підсил. Словник синонімів української мови
  7. нескінченний — Нескінче́нний, -на, -не; прикм. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. нескінченний — НЕСКІНЧЕ́ННИЙ, а, е. Який дуже довго триває. Місяць другий вже ведеться Нескінченна та облога (Л. Укр., І, 1951, 376); // Який не має видимих меж, дуже довгий. Одразу ж за лісовим ровом починалися нескінченні поля (Коз. Словник української мови в 11 томах
  9. нескінченний — Нескінче́нний, -а, -е Безконечный. К. Кр. 15. О, Боже мій, нескінченний! дивитися горе, що тепера на сім світі віра віру боре. н. п. Словник української мови Грінченка