1. Орфоепічний словник української мови

обвід

о́бвід

[обв'ід] -воду, м. (на) -вод'і, мн. -водие, -вод'іў і [оубв'ід] обводу, м. (на) обвод'і, мн. обводие, обвод'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обвід — О́бвід: — округ [46-2] Словник з творів Івана Франка
  2. обвід — о́бві́д іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. обвід — Обід; (очей) лінія; (лиця) контури, обриси; (огруддя) периметр. Словник синонімів Караванського
  4. обвід — Байпасс — by-pass — Bypass – трубопровід для відведення потоку рідини від елементів установки, клапанів та ін. пристосувань. Б. використовується, напр., при ремонті елементів основного трубопроводу без його зупинки (без припинення подачі потоку по трубопроводу). Гірничий енциклопедичний словник
  5. обвід — обводу, ч. Лінія, смуга і т. ін., яка окреслює чи обрамлює що-небудь. || Зовнішні обриси, контури круглого або кругоподібного предмета; овал. || Величина, розмір зовнішньої лінії круглого або кругоподібного предмета; окружність. Обвід грудної клітки. В обвід — обводячи, оточуючи що-небудь; по колу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. обвід — О́БВІ́Д, о́бво́ду, ч. Лінія, смуга і т. ін., яка окреслює або обрамлює що-небудь. Чорний обвід коло очий [очей] ще більше почорнів (В. Стефаник); Байдуже, якії в картині обводи, Аби малювання майстерне (В. Словник української мови у 20 томах
  7. обвід — ОБВІД (лінія, смуга і т. ін., яка окреслює або обрамлює що-небудь), ОБВІ́ДКА, О́БІД. Чорний обвід коло очий (очей) ще більше почорнів (В. Стефаник); Байдуже, якії в картині обводи, Аби мальовання майстерне (В. Самійленко); Ярослава.. Словник синонімів української мови
  8. обвід — О́БВІ́Д, о́бво́ду, ч. Лінія, смуга і т. ін., яка окреслює або обрамлює що-небудь. Чорний обвід коло очий [очей] ще більше почорнів (Стеф., І, 1949, 101); Байдуже, якії в картині обводи, Аби малювання майстерне (Сам. Словник української мови в 11 томах
  9. обвід — Обвід, -воду м. Контуръ. Обвід повного круглуватого лиця. Левиц. І. 232. Словник української мови Грінченка