1. Орфоепічний словник української мови

обезглавлений

обезгла́влений

[обеизглаўлеинией]

м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обезглавлений — обезгла́влений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. обезглавлений — -а, -е, книжн. Дієприкм. пас. мин. ч. до обезглавити. || обезглавлено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обезглавлений — ОБЕЗГЛА́ВЛЕНИЙ, а, е, книжн. Дієпр. пас. до обезгла́вити; // у знач. прикм. Перед очима [Хмельницького] стали спалені.., обезглавлені його попередники (П. Панч); // обезгла́влено, безос. пред. Історія кобзарства переживала різні етапи свого розвитку .. Словник української мови у 20 томах
  4. обезглавлений — ОБЕЗГЛА́ВЛЕНИЙ, а, е, книжн. Дієпр. пас. мин. ч. до обезгла́вити. Перед очима [Хмельницького] стали спалені.., обезглавлені його попередники (Панч, Гомон. Словник української мови в 11 томах