1. Словник української мови в 11 томах

обезглавлений

ОБЕЗГЛА́ВЛЕНИЙ, а, е, книжн. Дієпр. пас. мин. ч. до обезгла́вити.

Перед очима [Хмельницького] стали спалені.., обезглавлені його попередники (Панч, Гомон. Україна, 1954, 302);

Демократія була б знесилена і обезглавлена, якби знову пішла за лібералами (Ленін, 23, 1972, 299);

// обезгла́влено, безос. присудк. сл.

Історія кобзарства переживала різні етапи свого розвитку.. Ось, наприклад, героїчний образ кобзарів-повстанців.., яких за участь у Коліївщині безжально було обезглавлено (Тич., III, 1957, 152).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обезглавлений — обезгла́влений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. обезглавлений — [обеизглаўлеинией] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. обезглавлений — -а, -е, книжн. Дієприкм. пас. мин. ч. до обезглавити. || обезглавлено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. обезглавлений — ОБЕЗГЛА́ВЛЕНИЙ, а, е, книжн. Дієпр. пас. до обезгла́вити; // у знач. прикм. Перед очима [Хмельницького] стали спалені.., обезглавлені його попередники (П. Панч); // обезгла́влено, безос. пред. Історія кобзарства переживала різні етапи свого розвитку .. Словник української мови у 20 томах