1. Орфоепічний словник української мови

облупити

облупи́ти

[облупитие]

-упл'у, оублупиеш, оублупл'ат'; нак. -пи, -п'іт'

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. облупити — облупи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. облупити — див. облуплювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. облупити — ОБЛУПИ́ТИ див. облу́плювати. Словник української мови в 11 томах
  4. облупити — ОБЛУПИ́ТИ див. облу́плювати. Словник української мови у 20 томах
  5. облупити — живце́м облупи́ти кого і без додатка. Безжалісно розорити кого-небудь, завдати величезних збитків комусь; обібрати. — Добрий ти чоловік, Йосипе, тільки не попадайся тобі в руки,— живцем облупиш!... Фразеологічний словник української мови
  6. облупити — ЛУ́ЩИТИ (обчищати від шкаралупи, лузги, лушпини тощо), ЗЛУ́ЩУВАТИ, ОБЛУ́ЩУВАТИ, ВИЛУ́ЩУВАТИ, ЛУЗА́ТИ, ТЕРЕБИ́ТИ, ВИЛУ́ЗУВАТИ, РОЗЛУ́ЗУВАТИ, РОЗЛУ́ЩУВАТИ, РОЗЛУ́СКУВАТИ, ВИЛУ́ПЛЮВАТИ, ОБЛУ́ПЛЮВАТИ, ОБДИРА́ТИ (картоплю від лушпини, яйце від шкаралупи тощо). Словник синонімів української мови
  7. облупити — Облупи́ти, -луплю́, -лу́пиш, -лу́плять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. облупити — Облупити, -ся см. облуплювати, -ся. Словник української мови Грінченка