облупити
живце́м облупи́ти кого і без додатка. Безжалісно розорити кого-небудь, завдати величезних збитків комусь; обібрати. — Добрий ти чоловік, Йосипе, тільки не попадайся тобі в руки,— живцем облупиш! Та допомагав мені… Доки не скрутив мене, мов налигачем, твоєю позикою!.. (М. Кропивницький).
обде́рти (обідра́ти, облупи́ти і т. ін.) / обдира́ти (облу́плювати і т. ін.), як (мов, на́че і т. ін.) (ту (молоде́ньку і т. ін.)) ли́пку кого, що. Забрати у когось гроші, майно, коштовності і т. ін., довівши до цілковитого зубожіння; обібрати, обікрасти, пограбувати кого-, що-небудь. Наша пані журилась..: — Обдеруть мене тепереньки (тепер), як тую липку! Моє око всього не догледить (Марко Вовчок); Просто на вулиці грають у карти шулери.., заманюють до гри простачка, щоб обдерти його, як липку (З газети); — Добре! — провадять усі в один голос.— Як липку облупимо (голову) … та й писаря завряд (заодно) (Панас Мирний); Покотилася чутка про Гайдука, що організував банду та й став грабувати і багатих, і бідних: обдирав усіх підряд, наче липку (А. Дімаров); Не від сьогодні ходить чутка, що Володко з Гриньком та обдирають нашу касу, як молоденьку липку (Л. Мартович); Не раз подорожніх багатих панів, Як липку сиру, обдирали (Л. Боровиковський). обі́драний (обде́ртий), як ли́пка. Горішня частина села вже обідрана (фашистами), як липка. І Йонька заметушився: треба рятувати добро (Григорій Тютюнник); Бідний і так обдертий, як липка (Укр.. присл..); // Змусити когось витратити багато грошей. Дуже важко збудувати колодязь, бо ніде практично придбати залізобетонні кільця, нікому копати. Якщо й найдуться якісь шабашники, то обдеруть замовника, як липку (З журналу).
облупи́ти шку́ру на кому, кому і без додатка, фам. Покарати, провчити кого-небудь; розправитися з кимсь. А він (десятник) як крикне: “Мужицюга! Мерщій тікай!.. До самого Поліцеймейстера доставлю! Облупе (облупить) шкуру на тобі!” (Панас Мирний); Такий шкуру облупить кожному, хто посміє говорити про його темні діла (З газети).
Значення в інших словниках
- облупити — облупи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- облупити — [облупитие] -упл'у, оублупиеш, оублупл'ат'; нак. -пи, -п'іт' Орфоепічний словник української мови
- облупити — див. облуплювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- облупити — ОБЛУПИ́ТИ див. облу́плювати. Словник української мови в 11 томах
- облупити — ОБЛУПИ́ТИ див. облу́плювати. Словник української мови у 20 томах
- облупити — ЛУ́ЩИТИ (обчищати від шкаралупи, лузги, лушпини тощо), ЗЛУ́ЩУВАТИ, ОБЛУ́ЩУВАТИ, ВИЛУ́ЩУВАТИ, ЛУЗА́ТИ, ТЕРЕБИ́ТИ, ВИЛУ́ЗУВАТИ, РОЗЛУ́ЗУВАТИ, РОЗЛУ́ЩУВАТИ, РОЗЛУ́СКУВАТИ, ВИЛУ́ПЛЮВАТИ, ОБЛУ́ПЛЮВАТИ, ОБДИРА́ТИ (картоплю від лушпини, яйце від шкаралупи тощо). Словник синонімів української мови
- облупити — Облупи́ти, -луплю́, -лу́пиш, -лу́плять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- облупити — Облупити, -ся см. облуплювати, -ся. Словник української мови Грінченка