1. Орфоепічний словник української мови

обрізний

обрізни́й

[обр'ізний]

м. (на) -зному/-з(‘)н'ім, мн. -з(‘)н'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обрізний — обрізни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. обрізний — -а, -е. 1》 Який мав зрізаний край. 2》 тех. Те саме, що обрізувальний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обрізний — ОБРІЗНИ́Й, а, е. 1. Який має зрізаний край. 2. техн. Те саме, що обрі́зувальний. Відходи: рейки – рештки від обрізування дощок на обрізних верстатах (з навч. літ.). 3. Який звичайно обрізають. Словник української мови у 20 томах
  4. обрізний — ОБРІЗНИ́Й, а, е. 1. Який має зрізаний край. 2. техн. Те саме, що обрі́зувальний. Відходи: рейки — рештки від обрізування дощок на обрізних верстатах та обаполи — бокові зрізи колоди в комлі (Стол.-буд. справа, 1957, 55). Словник української мови в 11 томах