обрізний
ОБРІЗНИ́Й, а, е.
1. Який має зрізаний край.
2. техн. Те саме, що обрі́зувальний.
Відходи: рейки – рештки від обрізування дощок на обрізних верстатах (з навч. літ.).
3. Який звичайно обрізають.
Головки, що надійшли відокремленими від стебла (обрізна капуста), зачищають і промивають (з наук.-попул. літ.);
За вгодованістю розрізняють яловичину, баранину, козлятину I і II категорій, телятину I категорії; свинину м'ясну, обрізну, жирну (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обрізний — обрізни́й прикметник Орфографічний словник української мови
- обрізний — [обр'ізний] м. (на) -зному/-з(‘)н'ім, мн. -з(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
- обрізний — -а, -е. 1》 Який мав зрізаний край. 2》 тех. Те саме, що обрізувальний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обрізний — ОБРІЗНИ́Й, а, е. 1. Який має зрізаний край. 2. техн. Те саме, що обрі́зувальний. Відходи: рейки — рештки від обрізування дощок на обрізних верстатах та обаполи — бокові зрізи колоди в комлі (Стол.-буд. справа, 1957, 55). Словник української мови в 11 томах