обхідник
обхі́дник
[оубх’ідниек]
-ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў
Джерело:
Орфоепічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обхідник — обхі́дник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- обхідник — -а, ч. Працівник, що здійснює обхід з метою огляду, перевірки. Монтер-обхідник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обхідник — ОБХІ́ДНИК, а, ч. Працівник, що здійснює обхід з метою огляду, перевірки. Ще до евакуації Ганна пішла на залізницю і тепер працювала обхідником колії (О. Донченко); Монтер-обхідник. Словник української мови у 20 томах
- обхідник — ОБХІ́ДНИК, а, ч. Працівник, що здійснює обхід з метою огляду, перевірки. Ще до евакуації Ганна пішла на залізницю і тепер працювала обхідником колії (Донч., VI, 1957, 193); Монтер-обхідник. Словник української мови в 11 томах