1. Словник української мови в 11 томах

обхідник

ОБХІ́ДНИК, а, ч. Працівник, що здійснює обхід з метою огляду, перевірки.

Ще до евакуації Ганна пішла на залізницю і тепер працювала обхідником колії (Донч., VI, 1957, 193);

Монтер-обхідник.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обхідник — обхі́дник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. обхідник — [оубх’ідниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
  3. обхідник — -а, ч. Працівник, що здійснює обхід з метою огляду, перевірки. Монтер-обхідник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. обхідник — ОБХІ́ДНИК, а, ч. Працівник, що здійснює обхід з метою огляду, перевірки. Ще до евакуації Ганна пішла на залізницю і тепер працювала обхідником колії (О. Донченко); Монтер-обхідник. Словник української мови у 20 томах