обіпраний
обі́праний
[оуб’іпранией]
м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і
Джерело:
Орфоепічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обіпраний — обі́праний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- обіпраний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обіпрати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обіпраний — ОБІ́ПРАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до обіпра́ти. Вона виявилася господинею тямущою, моторною, так що дід завжди ходив обіпраний, обшитий і нагодований (Григорій Тютюнник). Словник української мови у 20 томах
- обіпраний — ОБІ́ПРАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обіпра́ти. Вона виявилася господинею тямущою, моторною, так що дід завжди ходив обіпраний, обшитий і нагодований (Тют., Вир, 1960, 75). Словник української мови в 11 томах