1. Орфоепічний словник української мови

огидливий

оги́дливий

[огидлиевией]

м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. огидливий — оги́дливий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. огидливий — див. гидкий; ненависний; поганий; соромливий Словник синонімів Вусика
  3. огидливий — -а, -е. Те саме, що огидний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. огидливий — ОГИ́ДЛИВИЙ, а, е. Те саме, що оги́дний. Я почув виразно, що я оце зробив щось безглузде, огидливе (І. Франко); Двері повільно одчинилися, і на порозі став огидливий мопс (Г. Епік). Словник української мови у 20 томах
  5. огидливий — ГИДКИ́Й (про людину, її риси тощо — який викликає огиду), БРИДКИ́Й, ОГИ́ДНИЙ, ОГИ́ДЛИВИЙ, ОСТОГИ́ДЛИЙ, ГИДО́ТНИЙ, ОБРИ́ДЛИВИЙ, ОСОРУ́ЖНИЙ, ВІДВОРО́ТНИЙ, ПЛЮГА́ВИЙ зневажл. — Я тебе зненавиділа! Ти мені противний! Поганий! Гидкий! (І. Словник синонімів української мови
  6. огидливий — Оги́дливий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. огидливий — ОГИ́ДЛИВИЙ, а, е. Те саме, що оги́дний. Я почув виразно, що я оце зробив щось безглузде, огидливе (Фр., III, 1950, 254); Двері повільно одчинилися, і на порозі став огидливий мопс (Епік, Тв., 1958, 539). Словник української мови в 11 томах
  8. огидливий — Оги́дливий, -а, -е = огидний. Словник української мови Грінченка