1. Орфоепічний словник української мови

огидний

оги́дний

[огиднией]

м. (на) -дному /-д(‘)н'ім, мн. -д(‘)н'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. огидний — оги́дний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. огидний — ГИДКИЙ, ПАСКУДНИЙ, плюгавий, р. обридний; (вчинок) ганебний, підлий. Словник синонімів Караванського
  3. огидний — див. гидкий; ненависний; поганий Словник синонімів Вусика
  4. огидний — -а, -е. 1》 Який викликає почуття огиди. 2》 Ганебний, підлий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. огидний — ОГИ́ДНИЙ, а, е. 1. Який викликає почуття огиди. Навіть Адась почув, що ціла та розмова була якась огидна, і перестав усміхатися (І. Словник української мови у 20 томах
  6. огидний — ГИДКИ́Й (про людину, її риси тощо — який викликає огиду), БРИДКИ́Й, ОГИ́ДНИЙ, ОГИ́ДЛИВИЙ, ОСТОГИ́ДЛИЙ, ГИДО́ТНИЙ, ОБРИ́ДЛИВИЙ, ОСОРУ́ЖНИЙ, ВІДВОРО́ТНИЙ, ПЛЮГА́ВИЙ зневажл. — Я тебе зненавиділа! Ти мені противний! Поганий! Гидкий! (І. Словник синонімів української мови
  7. огидний — Оги́дний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. огидний — ОГИ́ДНИЙ, а, е. 1. Який викликає почуття огиди. Навіть Адась почув, що ціла та розмова була якась огидна, і перестав усміхатися (Фр. Словник української мови в 11 томах
  9. огидний — Оги́дний, -а, -е Противный, отвратительный, мерзкій, гнусный. Словник української мови Грінченка