огидний
ОГИ́ДНИЙ, а, е.
1. Який викликає почуття огиди.
Навіть Адась почув, що ціла та розмова була якась огидна, і перестав усміхатися (Фр., VII, 1951, 71);
Мене моїм чуттям природа напоїла, А я його таю, бо люди загудуть І чистую любов, що дух заполонила, Огидною розпустою назвуть (Крим., Вибр., 1965, 48);
Огидне безволля взяло молоду жінку (Горд., II, 1959, 236).
2. Ганебний, підлий.
Ленін викрив огидну, зрадницьку роль опортуністичних вожаків II Інтернаціоналу, як агентури імперіалістичної буржуазії в боротьбі проти міжнародного робітничого руху і Радянської Росії (Біогр. Леніна, 1955, 228).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- огидний — оги́дний прикметник Орфографічний словник української мови
- огидний — ГИДКИЙ, ПАСКУДНИЙ, плюгавий, р. обридний; (вчинок) ганебний, підлий. Словник синонімів Караванського
- огидний — див. гидкий; ненависний; поганий Словник синонімів Вусика
- огидний — [огиднией] м. (на) -дному /-д(‘)н'ім, мн. -д(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
- огидний — -а, -е. 1》 Який викликає почуття огиди. 2》 Ганебний, підлий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- огидний — ОГИ́ДНИЙ, а, е. 1. Який викликає почуття огиди. Навіть Адась почув, що ціла та розмова була якась огидна, і перестав усміхатися (І. Словник української мови у 20 томах
- огидний — ГИДКИ́Й (про людину, її риси тощо — який викликає огиду), БРИДКИ́Й, ОГИ́ДНИЙ, ОГИ́ДЛИВИЙ, ОСТОГИ́ДЛИЙ, ГИДО́ТНИЙ, ОБРИ́ДЛИВИЙ, ОСОРУ́ЖНИЙ, ВІДВОРО́ТНИЙ, ПЛЮГА́ВИЙ зневажл. — Я тебе зненавиділа! Ти мені противний! Поганий! Гидкий! (І. Словник синонімів української мови
- огидний — Оги́дний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- огидний — Оги́дний, -а, -е Противный, отвратительный, мерзкій, гнусный. Словник української мови Грінченка