огидний

ГИДКИ́Й (про людину, її риси тощо — який викликає огиду), БРИДКИ́Й, ОГИ́ДНИЙ, ОГИ́ДЛИВИЙ, ОСТОГИ́ДЛИЙ, ГИДО́ТНИЙ, ОБРИ́ДЛИВИЙ, ОСОРУ́ЖНИЙ, ВІДВОРО́ТНИЙ, ПЛЮГА́ВИЙ зневажл. — Я тебе зненавиділа! Ти мені противний! Поганий! Гидкий! (І. Нечуй-Левицький); (Руфін:) Я б не держав тебе в неволі в себе, якби ти раз мені сказала в вічі: "пусти мене, бо ти мені бридкий, ненавидний душі моїй і серцю" (Леся Українка); Ненавидить (Віра) Карпа. Все в ньому тепер їй огидне: і оцей притишений голос, і пристрасть його, і боягузтво (А. Шиян); Остогидлий своїм нахабством наглядач викликав Коцка з камери на прогулянку (Є. Куртяк); Коли отаман підняв на мить гребінкою волосся, поправляючи зачіску, я аж одвернувся: така гидотна образина дикого кабана на мене глянула (Д. Бузько); Все (в розмові) перепліталося сміхом, живою потребою сміятися. І тільки. І нічого гидкого, нічого обридливого (Г. Хоткевич); (Галя:) Мати сердяться, щодня силують, щоб ішла за противного, осоружного старшину (І. Карпенко-Карий); Хотілося накинутися з кулаками на цю відворотну своєю зухвалістю, суху таранкувату пику і бити її (Д. Бедзик); Ішов, ішов дорогою — та і в яму впав, любив, любив хорошую — та й плюгаву взяв (пісня).

ГИДКИ́Й (про їжу, питво і т. ін. — який викликає гидливість), БРИДКИ́Й, ОГИ́ДНИЙ, ОГИ́ДЛИВИЙ, ГИДО́ТНИЙ, ВІДВОРО́ТНИЙ. — Хочу їсти, тьотю, але не можу. — Фу! — сьорбнувши гидкої юшки, морщилася Олечка (А. Хижняк); Якесь бридке павутиння лягло йому на обличчя (М. Стельмах); Григорій поклав ложку. Їжа не йшла йому, стала відворотною, огидною (Г. Епік); Липка, огидлива твань доходила їй уже до грудей (О. Донченко).

НЕПОРЯ́ДНИЙ (про вчинки, поведінку тощо — який характеризує кого-небудь як непорядну людину), НЕДОСТО́ЙНИЙ, НЕГА́РНИЙ, НЕДО́БРИЙ, НЕГО́ЖИЙ, НЕХОРО́ШИЙ, НЕГІ́ДНИЙ підсил., ПОГА́НИЙ підсил.; НЕЧЕ́СНИЙ (який характеризує кого-небудь як нечесну людину); НЕЧИ́СТИЙ, БРУДНИ́Й підсил., НИЗЬКИ́Й, НИ́ЦИЙ, ОГИ́ДНИЙ підсил., ГИДКИ́Й підсил., МЕРЗЕ́ННИЙ підсил., МЕРЗО́ТНИЙ підсил., ЧО́РНИЙ підсил., СВИ́НСЬКИЙ підсил. розм., ПАДЛЮ́ЧИЙ підсил. розм. (найвищою мірою непорядний, аморальний, лицемірний і т. ін.). Помітивши Данилова, вона строго звела брови, наче зловила його на чомусь непорядному (І. Волошин); Коли людина просить пробачити її, то це значить, що вона засуджує свій вчинок, визнає його недостойним, ганебним (О. Донченко); — Слухай, парубче, — сказав він Андрієві, як той прийшов, — ти займаєшся недобрим ділом (М. Коцюбинський); — Може, там хто буде в'язнути до вас ..Або говорити різні такі слова.. нехороші. То ви нам скажіть (О. Гончар); — Коли хто.. помітив щось негідне за товаришем (курив там у туалеті, чи що), то правило в нас таке: виходь ось тут на лінійці і перед лицем товариства відкрито говори (О. Гончар); Ганьблю того, .. Хто чесному сподіяв щось нечесне (С. Воскрекасенко); Діяти нечистим способом; Нечиста гра; (Марков:) Може, з беззахисною дівчиною і можна було робити якісь брудні комбінації, але з лейтенантом Єгоровою не трапиться нічого подібного (В. Собко); — Для чого ти вирощуєш у собі таке низьке, негідне почуття? (О. Донченко); — Вибачте, я хотів помститись за двійку, це — мерзенний вчинок (О. Донченко); — Ви ще почуєте ім'я Чорного Себастьяна. В мене на голові менше сивого волосся, аніж на його чорній совісті забитих людей (Ю. Бедзик). — Пор. 2. безсоро́мний, гане́бний.