огидливість

ВІДРА́ЗА (неприємне, неприязне почуття, близьке до нестерпності, яке виникає щодо когось, чогось), ОГИ́ДА підсил., ОГИ́ДНІСТЬ підсил., ОГИ́ДЛИВІСТЬ підсил., ОБРИ́ДА підсил., ОБРИ́ДЛИВІСТЬ підсил., ОСОРУ́ГА рідше, ОБРИ́ДЖЕННЯ підсил. розм.; ВІДВОРО́Т (ВІДВОРІ́Т) заст. (за допомогою чарів). Притишений голос дратує Віру, викликає в ній зараз не тільки відразу, але й обурення (А. Шиян); Перед ним стояла майже повна склянка горілки.. Микола, переборюючи огиду, випив до дна (Д. Ткач); Якась ще неусвідомлена огидливість накопичувалась у Катерини до цієї незрілої, до смішного наївної людини (Ірина Вільде); Так, в догоду його міркуванням вона.. з душевною обридою мусить виборювати місце, про яке хтось інший, може, тільки мріє (О. Гончар); Усі стояли за ділом своїм, хто насторожений своїм клопотом, хто втомлений до осоруги на світ цілий, — своєї досади (Марко Вовчок); Скінчивши роботу, я почуваю попросту обридження до неї (М. Коцюбинський). — Пор. непри́язнь.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. огидливість — оги́дливість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. огидливість — -вості, ж. Абстр. ім. до огидливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. огидливість — ОГИ́ДЛИВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. оги́дливий; почуття огиди. Слизький .. черв'як не міг би наповнити його більшою огидливістю і страхом, як .. ці, ніби для його власного добра, вимовлені слова (О. Словник української мови у 20 томах
  4. огидливість — ОГИ́ДЛИВІСТЬ, вості, ж. Абстр. ім. до оги́дливий. Слизький.. черв’як не міг би наповнити його більшою огидливістю і страхом, як .. ці, ніби для його власного добра, вимовлені слова (Коб., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  5. огидливість — Огидливість, -вости ж. = огидність. Дмитренко з огидливостю глянув на останніх масних. Мир. ХРВ. 374. Словник української мови Грінченка