1. Словник української мови в 11 томах

огидник

ОГИ́ДНИК, а, ч., розм. Огидна, бридка людина.

Капітан аж зубами заскреготав.., насилу вдержуючи себе самого, щоби не кинутися на сього огидника (Фр., VI, 1951, 470).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. огидник — оги́дник іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. огидник — -а, ч., розм. Огидна, бридка людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. огидник — ОГИ́ДНИК, а, ч., розм. Огидна, бридка людина. Капітан аж зубами заскреготав.., насилу вдержуючи себе самого, щоби не кинутися на сього огидника (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
  4. огидник — Огидник, -ка м. Противный, отвратительный человѣкъ. Вх. Зн. 43. Словник української мови Грінченка