огидник
ОГИ́ДНИК, а, ч., розм.
Огидна, бридка людина.
Капітан аж зубами заскреготав.., насилу вдержуючи себе самого, щоби не кинутися на сього огидника (І. Франко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- огидник — оги́дник іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- огидник — -а, ч., розм. Огидна, бридка людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- огидник — ОГИ́ДНИК, а, ч., розм. Огидна, бридка людина. Капітан аж зубами заскреготав.., насилу вдержуючи себе самого, щоби не кинутися на сього огидника (Фр., VI, 1951, 470). Словник української мови в 11 томах
- огидник — Огидник, -ка м. Противный, отвратительный человѣкъ. Вх. Зн. 43. Словник української мови Грінченка