1. Орфоепічний словник української мови

оленяр

оленя́р

[олеин’ар]

-н'ара, ор. -н'арем, м. (на) -н'арев'і/-н'ару, мн. -н'ар'і, -н'ар'іў, д. -н'арам

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оленяр — оленя́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. оленяр — -а, ч. Той, хто займається оленярством; фахівець з оленярства. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. оленяр — ОЛЕНЯ́Р, а́, ч. Той, хто займається оленярством; фахівець з оленярства. Оленярі готувались у тундру (В. Гжицький). Словник української мови у 20 томах
  4. оленяр — ОЛЕНЯ́Р, а́, ч. Той, хто займається оленярством; фахівець з оленярства. Оленярі готувались у тундру (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 88). Словник української мови в 11 томах