1. Орфоепічний словник української мови

оповідка

опові́дка

[опоув’ідка]

-дкие, д. і м. -в'ідз'ц'і, р. мн. -док

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оповідка — опові́дка іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. оповідка — див. бувальщина Словник синонімів Вусика
  3. оповідка — -и, ж., розм., рідко. Те саме, що оповідання 2), 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. оповідка — ОПОВІ́ДКА, и, ж., розм., рідко. Те саме, що оповіда́ння. Чи не гоже ж то нам буде Словом давнім, брате, Словом трудних оповідок Пісню надпочати..? (С. Руданський); Микола.., щоб розважити товаришів, почав чергову із своїх оповідок (В. Словник української мови у 20 томах
  5. оповідка — ОПОВІДА́ННЯ (невеликий за обсягом прозовий художній твір), МІНІАТЮ́РА, ОПОВІ́ДКА розм. рідко, ПОВІ́СТКА заст., ПРИПОВІ́СТКА діал.; НОВЕ́ЛА (про незвичайну подію з несподіваним кінцем). Словник синонімів української мови
  6. оповідка — ОПОВІ́ДКА, и, ж., розм., рідко. Те саме, що оповіда́ння 2, 3. Чи не гоже ж то нам буде Словом давнім, брате, Словом трудних оповідок Пісню надпочати..? (Рудан., Вибр., 1937, 239); Микола.. Словник української мови в 11 томах
  7. оповідка — Оповідка, -ки ж. Разсказъ. О. 1861. XI. Свид. 50. Словник української мови Грінченка