оповідь

о́повідь

[опов'ід']

-д'і, ор. -д':у, р. мн. -деий

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оповідь — Оповідь, -ді ж. 1) = оповідка. Довго слухав Остап оповідь братову. Грин. І. 288. 2) Сообщеніе, объявленіе. Шух. І. 41. Оглашеніе церковное о бракѣ. МУЕ. ІІІ. 50. Словник української мови Грінченка
  2. оповідь — О́ПОВІДЬ, і, ж. 1. Те саме, що оповіда́ння 1, 2. Та потім, захоплюючись і входячи до ритму оповіді, легко переступила [Леночка] через цю перешкоду (Ю. Янов., Київ. опов., 1958, 9); Леночка розповідала, вживаючи книжних зворотів мови.. Словник української мови в 11 томах
  3. оповідь — О́ПОВІДЬ, і, ж. 1. Те саме, що оповіда́ння 1, 2. Та потім, захоплюючись і входячи до ритму оповіді, легко переступила [Леночка] через цю перешкоду (Ю. Яновський); Леночка розповідала, вживаючи книжних зворотів мови .. Словник української мови у 20 томах
  4. оповідь — див. ОПОВІДАННЯ; (у церкві) оголошення. Словник синонімів Караванського
  5. оповідь — Див. заповідь [VII] Словник з творів Івана Франка
  6. оповідь — о́повідь іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  7. оповідь — -і, ж. 1》 Те саме, що оповідання 1), 2). 2》 заст.Церковне повідомлення про шлюб. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. оповідь — О́повідь, -віді, -віді, -віддю; -віді, -відей Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. оповідь — РО́ЗПОВІДЬ (усне повідомлення про когось, щось), ОПОВІДА́ННЯ, О́ПОВІДЬ, ІСТО́РІЯ, ВИ́КЛАД, ПО́ВІСТЬ розм., О́ПОВІСТЬ розм., ОПОВІ́СТКА розм., РОЗПОВІ́ДКА розм., ОПОВІ́ДКА розм., РОЗКА́З розм., ПРИ́ТЧА розм., ПО́ВІДЬ заст.; ПОБРЕХЕ́НЬКА розм. Словник синонімів української мови