1. Словник синонімів української мови

оповідь

РО́ЗПОВІДЬ (усне повідомлення про когось, щось), ОПОВІДА́ННЯ, О́ПОВІДЬ, ІСТО́РІЯ, ВИ́КЛАД, ПО́ВІСТЬ розм., О́ПОВІСТЬ розм., ОПОВІ́СТКА розм., РОЗПОВІ́ДКА розм., ОПОВІ́ДКА розм., РОЗКА́З розм., ПРИ́ТЧА розм., ПО́ВІДЬ заст.; ПОБРЕХЕ́НЬКА розм., БРЕХЕ́НЬКА розм. (перев. анекдотичного характеру). Коли Марко скінчив свою розповідь, есмінець об'якорювався в бухті (М. Трублаїні); Сумні Василеві оповідання навели на мою душу смуток та невеселі думи (І. Нечуй-Левицький); Коли наступала ніч, діти варили кашу коло куренів і слухали оповіді вчителя (І. Цюпа); Майор на ходу розповідав бійцям різні історії (О. Гончар); Водій Цюпа замислився. А чого він замислився — детальний виклад буде далі (Ю. Яновський); Слухаючи таку невеселу повість, полковник Шрам і голову понурив (П. Куліш); Тяжко ставало йому, коли слухав її оповістей, коли дивився зблизька на нужду і погань їх життя (І. Франко); Січові оповістки про запорозьку вдачу, про запорозьку волю западали в гаряче серце онукове... (Панас Мирний); Мене він бавив Розповідками двірськими (Леся Українка); Нічник Микола Юринга, щоб розважити товаришів, почав чергову із своїх оповідок (В. Гжицький); Іванові не раз гірко приходилося слухати розказів молодшого брата (І. Франко); — Та ось не перебаранчайте! Доказуй уже, Мусію, свою притчу (А. Головко); Ой не чужую ж повідь повідаю, сам же тую полонку рубав, коня напував (П. Чубинський); За чаєм Проценко розбрехався — все такі смішні побрехеньки вигадував (Панас Мирний).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оповідь — Див. заповідь [VII] Словник з творів Івана Франка
  2. оповідь — о́повідь іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. оповідь — див. ОПОВІДАННЯ; (у церкві) оголошення. Словник синонімів Караванського
  4. оповідь — [опов'ід'] -д'і, ор. -д':у, р. мн. -деий Орфоепічний словник української мови
  5. оповідь — -і, ж. 1》 Те саме, що оповідання 1), 2). 2》 заст.Церковне повідомлення про шлюб. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. оповідь — О́ПОВІДЬ, і, ж. 1. Те саме, що оповіда́ння 1, 2. Та потім, захоплюючись і входячи до ритму оповіді, легко переступила [Леночка] через цю перешкоду (Ю. Яновський); Леночка розповідала, вживаючи книжних зворотів мови .. Словник української мови у 20 томах
  7. оповідь — О́повідь, -віді, -віді, -віддю; -віді, -відей Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. оповідь — О́ПОВІДЬ, і, ж. 1. Те саме, що оповіда́ння 1, 2. Та потім, захоплюючись і входячи до ритму оповіді, легко переступила [Леночка] через цю перешкоду (Ю. Янов., Київ. опов., 1958, 9); Леночка розповідала, вживаючи книжних зворотів мови.. Словник української мови в 11 томах
  9. оповідь — Оповідь, -ді ж. 1) = оповідка. Довго слухав Остап оповідь братову. Грин. І. 288. 2) Сообщеніе, объявленіе. Шух. І. 41. Оглашеніе церковное о бракѣ. МУЕ. ІІІ. 50. Словник української мови Грінченка