1. Орфоепічний словник української мови

пензель

пе́нзель

[пензеил']

-з'л'а, ор. -злеим, м. (на) -з'л'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пензель — пе́нзель іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. пензель — Квач, квачик; пензлик. Словник синонімів Караванського
  3. пензель — див. щітка Словник синонімів Вусика
  4. пензель — -зля, ч. 1》 Прикріплений до ручки пучок щетини, волосу або шерсті, що використовується для нанесення фарби, клею і т. ін. на якусь поверхню. 2》 перен. Мистецтво живопису. || Про творчу манеру або про роботу художника. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. пензель — ПЕ́НЗЕЛЬ, зля, ч. 1. Прикріплений до ручки пучок щетини, волосу або шерсті, що використовується для нанесення фарби, клею і т. ін. на якусь поверхню. Словник української мови у 20 томах
  6. пензель — пе́нзель (пе́ндзель): ◊ пе́нзель з носа зроби́ти розбити ніс до крові (ст) ◊ трима́йся пе́нзля → тримайся Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. пензель — ПЕ́НЗЕЛЬ (для нанесення фарби, клею і т. ін.), КВА́ЧИК, ЩІ́ТОЧКА, ЩІ́ТКА, КВАЧ (перев. для малярських робіт). Набрала (Маня) на пензель червоної краски.. Словник синонімів української мови
  8. пензель — Пе́нзель, -зля, -злеві; пе́нзлі, -злів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. пензель — ПЕ́НЗЕЛЬ, зля, ч. 1. Прикріплений до ручки пучок щетини, волосу або шерсті, що використовується для нанесення фарби, клею і т. ін. на якусь поверхню. Словник української мови в 11 томах