пензель
ПЕ́НЗЕЛЬ, зля, ч.
1. Прикріплений до ручки пучок щетини, волосу або шерсті, що використовується для нанесення фарби, клею і т. ін. на якусь поверхню.
Намащувати папір слід пензлем вільно, без натиску, наносячи клей (або клейстер) від середини аркуша до його країв рівним шаром (Гурток "Умілі руки..", 1955, 25);
Виліз [маляр] із своєї ятки, достав [дістав] палітру з красками і пензель, підмалював (Кв.-Осн., II, 1956, 20).
2. перен. Мистецтво живопису.
Важливе значення в житті майстрів пензля і різця нашої республіки мав Перший з’їзд художників України (1938), на якому гостро і принципово стояли питання дальшого розвитку українського мистецтва (Мист., 5, 1957, 10);
Далечінь стара У пам’яті нащадків не вмира, Новою розцвітаючи весною. Ти [Афродіта] провідниця в праці й серед бою, Натхненниця і пензля, і пера (Рильський, III, 1961, 214);
// Про творчу манеру або про роботу художника.
Товариство заохочення художеств, відзначивши жвавість пензля і гумор, не підтримало Трутовського, визнавши малюнки ["Українського альбома"] незакінченими (Мист., 1, 1955, 38);
Усамітнено жив він у своїй великій квартирі, в оточенні.. дорогих картин, які належали пензлю Репіна, Куїнджі, Боровиковського (Рибак, Час.., 1960, 151);
*У порівн. Наче пензель смілого митця, Кладе вечірнє сонце дивні фарби (Мур., Повість.., 1948, 59).
Значення в інших словниках
- пензель — пе́нзель іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- пензель — Квач, квачик; пензлик. Словник синонімів Караванського
- пензель — див. щітка Словник синонімів Вусика
- пензель — [пензеил'] -з'л'а, ор. -злеим, м. (на) -з'л'і Орфоепічний словник української мови
- пензель — -зля, ч. 1》 Прикріплений до ручки пучок щетини, волосу або шерсті, що використовується для нанесення фарби, клею і т. ін. на якусь поверхню. 2》 перен. Мистецтво живопису. || Про творчу манеру або про роботу художника. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пензель — ПЕ́НЗЕЛЬ, зля, ч. 1. Прикріплений до ручки пучок щетини, волосу або шерсті, що використовується для нанесення фарби, клею і т. ін. на якусь поверхню. Словник української мови у 20 томах
- пензель — пе́нзель (пе́ндзель): ◊ пе́нзель з носа зроби́ти розбити ніс до крові (ст) ◊ трима́йся пе́нзля → тримайся Лексикон львівський: поважно і на жарт
- пензель — ПЕ́НЗЕЛЬ (для нанесення фарби, клею і т. ін.), КВА́ЧИК, ЩІ́ТОЧКА, ЩІ́ТКА, КВАЧ (перев. для малярських робіт). Набрала (Маня) на пензель червоної краски.. Словник синонімів української мови
- пензель — Пе́нзель, -зля, -злеві; пе́нзлі, -злів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)