1. Орфоепічний словник української мови

передавач

передава́ч

I [пеиреидавач]

-ача, ор. -ачем, м. (на) -ачев'і/-ач'у, мн. -ач'і, -ач'іў (людина)

II [пеиреидавач]

-ача, ор. -ачем, м. (на) -ач'і, р. мн. -ач'іў (апарат)

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. передавач — передава́ч 1 іменник чоловічого роду, істота про людину передава́ч 2 іменник чоловічого роду апарат Орфографічний словник української мови
  2. передавач — -а, ч. 1》 Той, хто (те, що) передає що-небудь. 2》 Апарат, за допомогою якого передаються на відстань сигнали, повідомлення, зображення і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. передавач — ПЕРЕДАВА́Ч, а́, ч. 1. Той, хто (те, що) передає що-небудь. [Річард:] Всяк його [слово] сам зможе взять тепера, а передавачів не треба нам (Леся Українка); Мелодія в “Енеїді”, як завжди у Лисенка, має першорядне значення. Словник української мови у 20 томах
  4. передавач — ПЕРЕДАВА́Ч, а́, ч. 1. Той, хто (те, що) передає що-небудь. [Річард:] Всяк його [слово] сам зможе взять тепера, а передавачів не треба нам (Л. Укр., III, 1952, 37); Мелодія в "Енеїді", як завжди у Лисенка, має першорядне значення. Словник української мови в 11 томах