1. Орфоепічний словник української мови

перепілка

перепі́лка

[пеиреип’ілка]

-лкие, д. і м. -лц'і, р. мн. -лок

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. перепілка — перепі́лка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. перепілка — -и, ж. 1》 Самка перепела; перепелиця. || М'ясо цієї птиці. 2》 перен., розм. Пестлива форма звертання до дівчини, жінки. 3》 Український дівочий хоровод, що супроводжується піснею про перепелицю, а також пісня такого хороводу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. перепілка — Перепелиця, перепеличка Словник чужослів Павло Штепа
  4. перепілка — Перепі́лка, -лки, -лці; -пі́лки, -пі́лок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. перепілка — ПЕРЕПІ́ЛКА, и, ж. 1. Самка перепела; перепелиця. Чорніють яри. Перепілка, чуть, десь у житі лящить (А. Тесленко); Сіро-жовта, іржава перепілка вискочила з сухого бур'яну (О. Донченко); // М'ясо цієї птиці. Почалася рада. Словник української мови у 20 томах
  6. перепілка — ПЕРЕПІ́ЛКА, ПЕРЕПЕЛИ́ЦЯ. Велика, густа зграя перепілок, не спиняючись, мчить на південь (О. Копиленко); Перепелиці запітпілікали з жита (І. Франко). Словник синонімів української мови
  7. перепілка — ПЕРЕПІ́ЛКА, и, ж. 1. Самка перепела; перепелиця. Чорніють яри. Перепілка, чуть, десь у житі лящить (Тесл., Вибр., 1950, 106); Сіро-жовта, іржава перепілка вискочила з сухого бур’яну (Донч., II, 1956, 276); // М’ясо цієї птиці. Почалася рада. Словник української мови в 11 томах