перепілка
ПЕРЕПІ́ЛКА, и, ж.
1. Самка перепела; перепелиця.
Чорніють яри. Перепілка, чуть, десь у житі лящить (Тесл., Вибр., 1950, 106);
Сіро-жовта, іржава перепілка вискочила з сухого бур’яну (Донч., II, 1956, 276);
// М’ясо цієї птиці.
Почалася рада. Книш захотів битків у сметані, Проценко — перепілки (Мирний, III, 1954, 268);
*У порівн. Мов сполохана перепілка, Надя шарпається всім тілом, кидається вперед, вбік од свого супутника (Ряб., Жайворонки, 1957, 7).
2. перен., розм. Пестлива форма звертання до дівчини, жінки.
Ти дівчино, перепілко, ти моє сердейко [серденько] (Коломийки, 1969, 126).
3. Український дівочий хоровод, що супроводжується піснею про перепелицю, а також пісня такого хороводу.
В одному місці дівчата, побравшись за руки в кружок, виводили танець, співаючи перепілки (Н.-Лев., III, 1956, 104).
Значення в інших словниках
- перепілка — перепі́лка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- перепілка — [пеиреип’ілка] -лкие, д. і м. -лц'і, р. мн. -лок Орфоепічний словник української мови
- перепілка — -и, ж. 1》 Самка перепела; перепелиця. || М'ясо цієї птиці. 2》 перен., розм. Пестлива форма звертання до дівчини, жінки. 3》 Український дівочий хоровод, що супроводжується піснею про перепелицю, а також пісня такого хороводу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- перепілка — Перепелиця, перепеличка Словник чужослів Павло Штепа
- перепілка — Перепі́лка, -лки, -лці; -пі́лки, -пі́лок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- перепілка — ПЕРЕПІ́ЛКА, и, ж. 1. Самка перепела; перепелиця. Чорніють яри. Перепілка, чуть, десь у житі лящить (А. Тесленко); Сіро-жовта, іржава перепілка вискочила з сухого бур'яну (О. Донченко); // М'ясо цієї птиці. Почалася рада. Словник української мови у 20 томах
- перепілка — ПЕРЕПІ́ЛКА, ПЕРЕПЕЛИ́ЦЯ. Велика, густа зграя перепілок, не спиняючись, мчить на південь (О. Копиленко); Перепелиці запітпілікали з жита (І. Франко). Словник синонімів української мови