побратим

Значення в інших словниках

1. побратим — побрати́м іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. побратим — Названий брат; товариш, близький друг; (бойовий) споборник, сов. соратник, сподвижник; (у праці) колега. Словник синонімів Караванського
3. побратим — див. брат; друг Словник синонімів Вусика
4. побратим — -а, ч. 1》 Той, хто вступив у побратимство з ким-небудь; названий брат. || Близький друг, товариш. 2》 Товариш по боротьбі, битві, боях. || Соратник по якій-небудь діяльності, сподвижник. 3》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. побратим — Побрати́м, -ма; -ти́ми, -мів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. побратим — ПОБРАТИ́М, а, ч. 1. Той, хто вступив у побратимство з ким-небудь; названий брат. Не знайшов юнак з ким побрататись, не знайшов між хлопців побратима, не знайшов межи дівчат посестри, а надибав вілу білу в горах (Леся Українка); Коло діда... Словник української мови у 20 томах
7. побратим — ДРУГ (людина, зв'язана з ким-небудь довірою, відданістю, спільними поглядами, переконаннями, на яку можна в усьому покластися), БРАТ розм., ДРУЗЯ́КА розм.; ДРУЖИ́ЩЕ розм. (у звертанні); КУНА́К (у кавказьких горців); ПОБРАТИ́М, КАМРА́Т діал. (перев. Словник синонімів української мови
8. побратим — ПОБРАТИ́М, а, ч. 1. Той, хто вступив у побратимство з ким-небудь; названий брат. Не знайшов юнак з ким побрататись, не знайшов між хлопців побратима, не знайшов межи дівчат посестри, а надибав вілу білу в горах (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
9. побратим — Побрати́м, -ма м. Названный братъ, другъ. При добрій годині всі куми і побратими. Ном. № 2310. Одріклася вся названая родина, тоді нема ні кума, ні побратима. Чуб. V. 469. ум. побрати́мко. Федьк. II. 125. Словник української мови Грінченка