1. Орфоепічний словник української мови

пресвітлий

пресві́тлий

[преисв’ітлией]

м. (на) -тлому/-т'л'ім, мн. -т'л'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пресвітлий — пресві́тлий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. пресвітлий — див. світлий Словник синонімів Вусика
  3. пресвітлий — -а, -е, розм. 1》 Який випромінює дуже яскраве світло. 2》 перен. Нічим не засмучений; дуже щасливий, приємний, радісний. Пресвітлий настрій. || Осяяний внутрішнім світлом (про обличчя, чоло і т. ін.). 3》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пресвітлий — ПРЕСВІ́ТЛИЙ, а, е, розм. 1. Який випромінює дуже яскраве світло. Пресвітлеє сонце! Просвіти, проглянь на мене в небесне віконце! (з народної пісні); Приходила весна. Словник української мови у 20 томах
  5. пресвітлий — ПРЕСВІ́ТЛИЙ, а, е, розм. 1. Який випромінює дуже яскраве світло. Пресвітлеє сонце! Просвіти, проглянь на мене в небесне віконце! (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 43); Приходила весна. Словник української мови в 11 томах