пресвітлий
пресві́тлий
-а, -е, розм.
1》 Який випромінює дуже яскраве світло.
2》 перен. Нічим не засмучений; дуже щасливий, приємний, радісний. Пресвітлий настрій.
|| Осяяний внутрішнім світлом (про обличчя, чоло і т. ін.).
3》 перен. Нічим не затьмарений; дуже спокійний, щасливий (про життя, долю і т. ін.).
4》 перен. Який має дуже високі моральні якості.
5》 перен., нар.-поет. Уживається як постійний епітет (звичайно до слів цар, князь, боярин, рай та деяких інших).
|| також ірон. Наділений великою владою.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пресвітлий — пресві́тлий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
- пресвітлий — див. світлий Словник синонімів Вусика
- пресвітлий — [преисв’ітлией] м. (на) -тлому/-т'л'ім, мн. -т'л'і Орфоепічний словник української мови
- пресвітлий — ПРЕСВІ́ТЛИЙ, а, е, розм. 1. Який випромінює дуже яскраве світло. Пресвітлеє сонце! Просвіти, проглянь на мене в небесне віконце! (з народної пісні); Приходила весна. Словник української мови у 20 томах
- пресвітлий — ПРЕСВІ́ТЛИЙ, а, е, розм. 1. Який випромінює дуже яскраве світло. Пресвітлеє сонце! Просвіти, проглянь на мене в небесне віконце! (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 43); Приходила весна. Словник української мови в 11 томах