1. Орфоепічний словник української мови

приборкувач

прибо́ркувач

[приеборкувач]

-ча, ор. -чеим, м. (на) -чеив'і/-чу, мн. -ч'і, -ч'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. приборкувач — прибо́ркувач іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. приборкувач — (звірів) муштрувальник, дресирувальник. Словник синонімів Караванського
  3. приборкувач — див. сильний Словник синонімів Вусика
  4. приборкувач — -а, ч. Той, хто приборкує тварину, тварин (перев. диких). || перен. Той, хто приборкує, втихомирює, підкоряє кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. приборкувач — ПРИБО́РКУВАЧ, а, ч. Той, хто приборкує тварину, тварин (перев. диких). Звір не хоче йти на місце, гарчить і заміряється на німця лапою. Тоді приборкувач виймає з кобури зброю (Ю. Словник української мови у 20 томах
  6. приборкувач — ДРЕСИРУВА́ЛЬНИК, ПРИБО́РКУВАЧ. Я дивився на тих звірят, а сам думав: виросту, обов'язково дресирувальником буду (Ю. Збанацький); Леви перекидаються, гарчать, але слухняно роблять все, що від них вимагає німець-приборкувач (Ю. Яновський). — Пор. 1. дресирува́ти. Словник синонімів української мови
  7. приборкувач — ПРИБО́РКУВАЧ, а, ч. Той, хто приборкує тварину, тварин (перев. диких). Звір не хоче йти на місце, гарчить і заміряється на німця лапою. Тоді приборкувач виймає з кобури зброю (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах