1. Орфоепічний словник української мови

притаманний

притама́нний

[приетаман:ией]

м. (на) -н:ому/ -н':ім, мн. -н':і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. притаманний — притама́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. притаманний — Властивий, характерний, прикметний; п! ПИТОМИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. притаманний — див. характерний Словник синонімів Вусика
  4. притаманний — -а, -е. 1》 кому, чому, рідко для кого – чого. Властивий комусь, чомусь, характерний, звичний для кого-, чого-небудь. 2》 заст. Справжній. 3》 рідко. Належний кому-небудь; власний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. притаманний — ПРИТАМА́ННИЙ, а, е. 1. кому, чому, рідко для кого – чого. Властивий комусь, чомусь, характерний, звичний для кого-, чого-небудь. З кімнати пахнуло пилюгою і нагрітим повітрям, притаманним тільки кімнатам, де вже давно не ступала людська нога (В. Словник української мови у 20 томах
  6. притаманний — ВЛАСТИ́ВИЙ кому, чому (який виражає постійну ознаку кого-, чого-небудь), ХАРАКТЕ́РНИЙ для кого-чого, ПРИТАМА́ННИЙ, ПИТО́МИЙ рідше. Романтизм вивітрюється, його вигонять навіть з найбільш властивих йому меж кохання (С. Словник синонімів української мови
  7. притаманний — Притама́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. притаманний — ПРИТАМА́ННИЙ, а, е. 1. кому, чому, рідко для кого — чого. Властивий комусь, чомусь, характерний, звичний для кого-, чого-небудь. З кімнати пахнуло пилюгою і нагрітим повітрям, притаманним тільки кімнатам, де вже давно не ступала людська нога (Собко, Шлях. Словник української мови в 11 томах
  9. притаманний — Притаманний, -а, -е Настоящій, собственный, подлинный. Г. Барв. (О. 1861. III. 99). Моя притаманна сестра. Н. Вол. у. Моя притаманна земля. Н. Вол. у. За що я дам кому притаманного огорода. Н. Вол. у. Притаманне моє ягня. Н. Вол. у. Одцуралася і притаманная родина. Мет. 435. Словник української мови Грінченка