1. Орфоепічний словник української мови

прогнівитися

прогніви́тися

[прогн'івитиес'а]

-н'іўл'ус'а, -вис':а, -виц':а, -виемос'а, -виетес'а, -н'іўл'ац':а; нак. -вис'а, -в'іц':а

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прогнівитися — прогніви́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. прогнівитися — див. прогнівлятися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прогнівитися — ПРОГНІВИ́ТИСЯ див. прогнівля́тися. Словник української мови у 20 томах
  4. прогнівитися — СЕ́РДИТИСЯ (виявляти почуття гніву), ГНІ́ВАТИСЯ, ПРОГНІВЛЯ́ТИСЯ, ЗЛИ́ТИСЯ, ОЗЛО́БЛЮВАТИСЯ підсил., ОЗЛОБЛЯ́ТИСЯ підсил., ЗЛОСТИ́ТИСЯ рідше, ГНІВИ́ТИСЯ рідше, ЗЛОСТУВА́ТИ рідше, ЗЛОБУВА́ТИ рідше, ҐЗИ́ТИСЯ діал.; ОБУ́РЮВАТИСЯ, ПРИ́НДИТИСЯ фам. Словник синонімів української мови
  5. прогнівитися — ПРОГНІВИ́ТИСЯ див. прогнівля́тися. Словник української мови в 11 томах
  6. прогнівитися — Прогнівля́тися, -ля́юся, -єшся сов. в. прогнівитися, -влю́ся, -вишся, гл. Гнѣваться, прогнѣваться, разгнѣваться. Чуб. III. 357. Прогнівивсь ти на народи, вигубив жорстоких. К. Псал. 17. Словник української мови Грінченка