1. Орфоепічний словник української мови

прокотити

прокоти́ти

[прокотитие]

-коучу, -котиеш; нак. -коти, -коут'іт'

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прокотити — прокоти́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. прокотити — див. прокочувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прокотити — ПРОКОТИ́ТИ див. проко́чувати. Словник української мови у 20 томах
  4. прокотити — прокоти́ти (проката́ти) на ворони́х (з вітерце́м) кого. Не проголосувати за когось, не обрати кого-небудь кудись. Люди почали говорити про те, щоб на наступних зборах прокотити Гризоту на вороних, а замість нього поставити мого тата (В. Фразеологічний словник української мови
  5. прокотити — КОТИ́ТИ (пересувати круглий предмет, обертаючи його), СКО́ЧУВАТИ, ТОЧИ́ТИ розм.; КАЧА́ТИ розм. (у різні боки); ПРОКО́ЧУВАТИ (на певну відстань). — Док.: скоти́ти, покоти́ти, сточи́ти, прокоти́ти. Вітер котив курай та перекотиполе (Ю. Словник синонімів української мови
  6. прокотити — ПРОКОТИ́ТИ див. проко́чувати. Словник української мови в 11 томах
  7. прокотити — Прокотити см. прокочувати. Словник української мови Грінченка