1. Орфоепічний словник української мови

простягти

простягти́

[прос'т'агти]

-гну, -т'агнеиш; мин. -т'аг, -т'агла; нак. -гни, -гн'іт'

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. простягти — простягти́ дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. простягти — див. простягати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. простягти — ПРОСТЯГТИ́ див. простяга́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. простягти — ви́тягти (ви́тягнути, простягти́, простягну́ти, протягну́ти) / витяга́ти (витя́гувати, простяга́ти) но́ги, фам. Померти (про людину). Всі пішли, а його (Зарубу) покинули. Ще, чого доброго, колись отак і ноги витягне. Фразеологічний словник української мови
  5. простягти — ВИТЯГА́ТИ (про руку, ногу тощо — роблячи рівним, прямим, просувати в якому-небудь напрямку), ВИТЯ́ГУВАТИ, ПРОСТЯГА́ТИ, ПРОТЯГА́ТИ, ПРОТЯ́ГУВАТИ, ВИПРЯМЛЯ́ТИ, ВИПРО́СТУВАТИ, ВИПРОСТО́ВУВАТИ. — Док. Словник синонімів української мови
  6. простягти — Простяга́ти, -га́ю, -єш сов. в. простягти, -гну, -неш, гл. Протягивать, протянуть, простереть. Він простяг руку та й поблагословив мене. МВ. І. 17. Словник української мови Грінченка