прохід

Значення в інших словниках

1. прохід — прохі́д іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. прохід — Прохі́д. Прогулянка. Парасолі від дощу, з чистого анґлійского шовку, як також палиці для проходу (Б., 1899, 35, 4, рекл.); У мене така робота, що й на проходи не ходжу (Маковей, Листи, 546)... Українська літературна мова на Буковині
3. прохід — (слуховий) ан. канал; (штучний крізь гору) тунель; фр. проступок <н. не дає мені проступку>; пор. ОТВІР; тлк. ПРоХІД, ПРОГУЛЯНКА. Словник синонімів Караванського
4. прохід — -ходу, ч. 1》 Дія за знач. проходити 1), 3), 6). 2》 Місце, де можна проходити, просуватися, проникати крізь що-небудь, між кимсь, чимсь. || Канал, частина порожнистого органа (в живому організмі). Носоглотковий прохід. Слуховий прохід. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. прохід — ПРОХІ́Д, хо́ду, ч. 1. Дія за знач. прохо́дити 1, 3, 6. 2. Місце, де можна проходити, просуватися, проникати крізь що-небудь, між кимсь, чимсь. Словник української мови у 20 томах
6. прохід — прохід прогулянка (ст): Користаючи з прегарної погоди, вийшов я пополудні на прохід. Коли перед вечором вертав додому і вже був на т.зв. Ґубернаторських валах, у місці між порохівною баштою і т.зв. Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. прохід — не дава́ти / не да́ти прохо́ду кому і без додатка. 1. Наполегливо, невідступно переслідувати кого-небудь (проханнями, розмовами, залицяннями і т. ін.). Фразеологічний словник української мови
8. прохід — ПРОГУ́ЛЯНКА (ходіння або катання для відпочинку, розваги), ГУЛЯ́ННЯ, ПРОГУЛЯ́ННЯ розм., ГУ́ЛЯНКА розм., ПОГУЛЯ́НКА розм., ПОГУЛЯ́ННЯ розм., ПРОХІ́ДКА (ПРОХО́ДКА) розм., ПРОГУ́ЛЬКА заст., ПРОМА́ШКА заст., жарт., ПРОМЕНА́Д заст., жарт., ПРОХІ́Д діал. Словник синонімів української мови
9. прохід — Прохі́д, -хо́ду; -хо́ди, -дів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. прохід — Прохід, -хо́ду м. 1) Проходь. 2) = прохідка. У неділю по вечері помоливсь пан Богу, взяв собі вірну слугу, пішов для проходу. Грин. III. 616. Словник української мови Грінченка