1. Орфоепічний словник української мови

піаніст

піані́ст

[п'іан’іст]

-ста, м. (на) -стов'і/-с'т'і, мн. -стие, -с'т'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. піаніст — піані́ст іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. піаніст — -а, ч. Музикант, який грає на фортепіано. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. піаніст — ПІАНІ́СТ, а, ч. Музикант, який грає на фортепіано. Ввечері того дня відбувався концерт славного піаніста Гр-да, на котрім була і Аглая-Феліцітас (О. Кобилянська); [Платон:] Пальці хірурга мусять бути такі ж розроблені, гнучкі і чуттєві, як пальці скрипаля чи піаніста (О. Корнійчук). Словник української мови у 20 томах
  4. піаніст — ПІАНІ́СТ, а, ч. Музикант, який грає на фортепіано. Ввечері того дня відбувався концерт славного піаніста Гр-да, на котрім була і Аглая-Феліцітас (Коб., III, 1956, 323); [Платон:] Пальці хірурга мусять бути такі ж розроблені, гнучкі і чуттєві, як пальці скрипаля чи піаніста (Корн., І, 1955, 99). Словник української мови в 11 томах