піаніст
ПІАНІ́СТ, а, ч.
Музикант, який грає на фортепіано.
Ввечері того дня відбувався концерт славного піаніста Гр-да, на котрім була і Аглая-Феліцітас (О. Кобилянська);
[Платон:] Пальці хірурга мусять бути такі ж розроблені, гнучкі і чуттєві, як пальці скрипаля чи піаніста (О. Корнійчук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- піаніст — піані́ст іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- піаніст — [п'іан’іст] -ста, м. (на) -стов'і/-с'т'і, мн. -стие, -с'т'іў Орфоепічний словник української мови
- піаніст — -а, ч. Музикант, який грає на фортепіано. Великий тлумачний словник сучасної мови
- піаніст — ПІАНІ́СТ, а, ч. Музикант, який грає на фортепіано. Ввечері того дня відбувався концерт славного піаніста Гр-да, на котрім була і Аглая-Феліцітас (Коб., III, 1956, 323); [Платон:] Пальці хірурга мусять бути такі ж розроблені, гнучкі і чуттєві, як пальці скрипаля чи піаніста (Корн., І, 1955, 99). Словник української мови в 11 томах