1. Орфоепічний словник української мови

підпільник

підпі́льник

[п'ідп’іл'ниек]

-ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підпільник — підпі́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. підпільник — -а, ч. Той, хто працює в умовах підпілля (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підпільник — Таємник, змовник Словник чужослів Павло Штепа
  4. підпільник — ПІДПІ́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто працює в умовах підпілля (у 2 знач.). Денис Дорошко був умілим конспіратором, досвідченим підпільником (І. Цюпа); Вже цілий тиждень молоді підпільники напружено чекали наслідків Вальчиної роботи (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
  5. підпільник — ПІДПІ́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто працює в умовах підпілля (у 2 знач.). Денис Дорошко був умілим конспіратором, досвідченим підпільником (Цюпа, Назустріч.., 1958, 207); Вже цілий тиждень молоді підпільники напружено чекали наслідків Вальчиної роботи (Гончар, IV, 1960, 81). Словник української мови в 11 томах