підпільник
ПІДПІ́ЛЬНИК, а, ч.
Той, хто працює в умовах підпілля (у 2 знач.).
Денис Дорошко був умілим конспіратором, досвідченим підпільником (І. Цюпа);
Вже цілий тиждень молоді підпільники напружено чекали наслідків Вальчиної роботи (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- підпільник — підпі́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- підпільник — [п'ідп’іл'ниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
- підпільник — -а, ч. Той, хто працює в умовах підпілля (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- підпільник — Таємник, змовник Словник чужослів Павло Штепа
- підпільник — ПІДПІ́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто працює в умовах підпілля (у 2 знач.). Денис Дорошко був умілим конспіратором, досвідченим підпільником (Цюпа, Назустріч.., 1958, 207); Вже цілий тиждень молоді підпільники напружено чекали наслідків Вальчиної роботи (Гончар, IV, 1960, 81). Словник української мови в 11 томах