1. Словник української мови у 20 томах

підпільний

ПІДПІ́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Який діє, відбувається в умовах підпілля (у 2 знач.); нелегальний, конспіративний.

Підпільний більшовицький комітет спішно прибув до Броварів (О. Довженко).

2. Який не має офіційного дозволу на певну діяльність.

Працівники міліції викрили та припиниили діяльність трьох підпільних цехів з виготовлення фальсифікованих лікеро-горілчаних виробів (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підпільний — підпі́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. підпільний — див. КОНСПІРАТИВНИЙ, СЕКРЕТНИЙ, ТАЄМНИЙ; (- Церкву) катакомбний. Словник синонімів Караванського
  3. підпільний — -а, -е. Який діє, відбувається в умовах підпілля (у 2 знач.); нелегальний, конспіративний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. підпільний — НЕЛЕГА́ЛЬНИЙ (пов'язаний з діяльністю проти існуючої влади в умовах суворої таємничості), ПІДПІ́ЛЬНИЙ, ТАЄ́МНИЙ, ПОТАЙНИ́Й рідше, ПОТАЄ́МНИЙ рідше; КОНСПІРАТИ́ВНИЙ (пов'язаний з конспірацією). Словник синонімів української мови
  5. підпільний — Підпі́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. підпільний — ПІДПІ́ЛЬНИЙ, а, е. Який діє, відбувається в умовах підпілля (у 2 знач.); нелегальний, конспіративний. Навесні 1905 р. наша партія була союзом підпільних гуртків; восени вона стала партією мільйонів пролетаріату (Ленін, 17, 1971, 136)... Словник української мови в 11 томах