1. Орфоепічний словник української мови

рахівник

рахівни́к

[рах'іўник]

-ниека, м. (на) -ниеков'і/ -ниеку, мн. -ниеки, -ниек'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рахівник — рахівни́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. рахівник — -а, ч. Фахівець із рахівництва. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рахівник — РАХІВНИ́К, а́, ч. Фахівець із рахівництва. Рахівник на рахівниці виклацує. На лиці задоволення (А. Головко); – Бухгалтерія? – грізно запитав Хапунець. – Так! – одповіли рахівники (Остап Вишня). Словник української мови у 20 томах
  4. рахівник — Рахівни́к, -ка́; -ники́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. рахівник — РАХІВНИ́К, а́, ч. Фахівець із рахівництва. Рахівник на рахівниці виклацує. На лиці задоволення (Головко, І, 1957, 299); — Бухгалтерія? — грізно запитав Хапунець. — Так! — одповіли рахівники (Вишня, І, 1956, 438). Словник української мови в 11 томах